Наприкінці січня цього року в Полтавському університеті економіки і торгівлі відбулася Міжнародна науково-практична конференція «Якість вищої освіти: методологічні та методичні підходи щодо провадження дистанційних технологій навчання». Участь в ній взяли понад 160 науково-педагогічних працівників з України, Російської Федерації, Бельгії, Німеччини, Азербайджану, Казахстану та Республіки Білорусь. З огляду на тему конференції — дистанційне навчання — ми спробували дізнатися про рівень і масштаби його впровадження в ПУЕТі та про те, яке місце дистанційному навчанню відводиться керівництвом вишу в стратегії розвитку освітньої діяльності університету.

Несподіваним було те, що ми змогли не тільки почути про дистанційне навчання, а й побачити сам процес, віртуально побувавши у десятках академічних груп, на дистанційних лекціях професорів, захистах курсових робіт, тестуванні та екзаменах. — 15 вересня 2011 році Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України видало наказ «Про впровадження педагогічного експерименту з дистанційного навчання на базі Вищого навчального закладу Укоопспілки «Полтавський університет економіки і торгівлі». Ним було надано дозвіл на експериментальну діяльність у царині дистанційного навчання та визначено завдання і параметри самого експерименту, — пояснює ректор Полтавського університету економіки і торгівлі Олексій Нестуля. — Зокрема, університет отримав дозвіл на набір студентів на дистанційну форму навчання та утворення головного і 9 локальних центрів дистанційного навчання. ПУЕТ є одним із семи вишів країни, котрі отримали дозвіл міністерства на проведення педагогічного експерименту із впровадження дистанційного навчання.

Задля цього в університеті створено найкращу в регіоні та одну з кращих в Україні матеріально-технічну базу. Йдеться про понад 2000 сучасних комп’ютерів, підключених до локальної мережі університету, а через неї — до мережі Інтернет та Уран; понад 800 комп’ютерів, розміщених у 35 комп’ютерних класах та майже 200 — у читальних залах електронної бібліотеки; понад 1200 комп’ютерів у 540 кімнатах студентських гуртожитків; 26 тисяч повнотекстових електронних документів (підручників, монографій, статей) на сайті електронної бібліотеки. Ще — 180 дистанційних курсів навчальних дисциплін; 26 мультимедійних аудиторій з можливістю використанням лектором інформаційних джерел електронної бібліотеки та глобальних пошукових мереж; 10 зон Wi-Fi, що покривають всю територію навчального корпусу; 3 навчальні відео-студії. Зрозуміло, що майже кожен студент університету має власний комп’ютер і це, як правило, машина останнього покоління.

Віртуальна подорож у вир дистанційного навчального процесу стала для нас справжньою несподіванкою. Спочатку працівники Інституту заочно-дистанційної освіти, головного центру впровадження експерименту, продемонстрували сайт дистанційного навчання. Сюди занесені імена та фото 1100 першокурсників. Вони входять до 46 академічних груп, що структуровані за 5 напрямами фахової підготовки та 9 локальними центрами. Кожен зі студентів має логін-паролевий доступ до дистанційних курсів, розміщених на цьому ж сайті. Зайшовши на нього, студенти відкривають потрібні курси, вивчають теоретичні матеріали, виконують розрахункові і практичні завдання, тести, реферати. І прямо з дистанційного курсу відправляють виконану роботу електронною поштою викладачеві. У свою чергу викладач, відкривши на цьому ж сайті дистанційні курси, відслідковує самостійну роботу кожного студента та оцінює її, відправляє електронною поштою відповіді на запитання студентів та інформацію про отримані ними бали. Студент, який отримав за результатами самостійної роботи 35 зі 100 балів допускається до підсумкової атестації, яка поки що проходить у очному режимі. Той, хто отримав 60 балів, може бути звільненим від атестації, отримавши найменшу позитивну оцінку. Проте, як правило, студенти охоче перездають заліки ат іспити, щоб отримати кращу оцінку.

Щодо прозорості дистанційного навчання, то, як розповів нам директор Інституту заочно-дистанційної освіти ПУЕТ Віктор Артеменко, вона спочатку лякала співробітників інститут. Адже на сайті можна прослідкувати навчання та роботу кожного студента і викладача. Методисти мають змогу відслідковувати, коли і в якому обсязі працював студент з тим чи іншим дистанційним курсом, яка його загальна навчальна активність, скільки балів він отримав за виконані завдання. Ця інформація постійно змінюється і постійно відстежується методистами. І тим студентам, котрі не приділяють належної уваги навчанню, на стільникові телефони в автоматичному режимі відправляються повідомлення про необхідність активізувати навчання.

Реалізація програми педагогічного експерименту стала можливою завдяки створенню університетом мережі локальних центрів дистанційного навчання у 9 містах: Житомирі, Кіровограді, Миколаєві, Новомосковську, Сімферополі, Харкові, Херсоні, Черкасах та Чернігові. В кожному з цих центрів університетом обладнано по одній мультимедійній лекційній аудиторії, одному-два класи дистанційного навчання, бібліотеки паперових видань. Всього в цих центрах розміщено понад 300 комп’ютерів, які використовуються студентами у вечірній час та вихідні дні у міжсесійний період…

Почуте і побачене в ПУЕТ спростовує розмови про «допоміжне» призначення дистанційного навчання. Таким воно є лише через недостатні масштаби та рівень впровадження. Проте вже дуже скоро воно, без сумніву, стане провідною формою навчання, бо має досить вагомі й перспективні переваги над традиційними формами. Без впровадження дистанційного навчання у практику, вважають у ПУЕТ, вітчизняний освітній простір приречений на поглинання країнами, які не зволікатимуть з вирішенням цього питання і через мережу центрів дистанційного навчання, яка не має кордонів, підпорядкують собі ринок освітніх послуг. Досвід впровадження дистанційного навчання у ПУЕТ переконує: ця новітня форма освітньої діяльності дозволить реалізувати сучасну цивілізаційну вимогу щодо навчання впродовж всього життя і вже найближчим часом стане популярною не лише серед молоді, а й дорослого населення.